Краснокутський дендропарк смт КраснокутськТериторія Краснокутського району почала обживатись в давнину. За часів Київської Русі землі входили до Новгород-Сіверського князівства, були його окраїною. У "Слові о полку Ігоревім" згадується річка Мерла, яку перейшли в 1184 році війська князя Ігоря. Виявляється, що наші далекі предки громили половців саме на цих землях.


Прекрасна природа Краснокутщини, милують око зелені поля, ліси, багаточисленні сади, своїм багатством Краснокутщина притягувала чужоземців і полчища. Не раз знищувалися поселення, коїлися знущання над її жителями.
Заселення цих територій розпочалося в середині XVII століття. В цей час в наш мальовничий край потягнулись переселенці з центральної України, західноукраїнських земель, тікаючи від польської панщини, з півночі на ці землі прийшли московські служиві люди. В період визвольної війни Українського народу проти шляхетської Польщі значна група переселенців з Корсуньщини оселилася поблизу річки Мерли, на місці майбутнього Краснокутська в 1651 році. Цей рік вважають часом його заснування.
У XVII - XVIII століттях це поселення мало назву Красний Кут. У 1780 році населення перейменоване на Краснокутськ. Краснокутськ тривалий час був сотенним містечком Охтирського полку.
Однією з яскравих сторінок в історії краю є Північна війна. У 1709 році недалеко від Краснокутська (с. Городнє) відбувся бій між військами шведів і російською армією, в ході якого один з великих шведських загонів зазнав поразки. Разом з російськими військами активну участь у боротьбі проти загарбників брали селяни, в тому числі краснокутські. На території району збереглася могила воїнів загиблих у цій війні. Біля села Городнє встановлено пам'ятний знак на честь цієї події. В селі Каплунівка знаходилася військова ставка Карла XII, в місцевій церкві була так звана чудотворна ікона, що за легендою врятувала село від знищення шведами.
В 1781 році сенат Російської Імперії затвердив герб Краснокутщини, на якому на зеленому полі зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, символізуючи торгівлю і процвітання, а на срібному - сім черешень, що означало перевагу в садівництві.
У пореформений період, особливо наприкінці XIX століття, навколо Краснокутська виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в них були цукрові буряки. Ці економії належали одному з найбільших цукрозаводчиків на Україні - Харитоненку, а також дрібнішим поміщикам.
З початком першої світової війни багато жителів Краснокутська було мобілізовано в армію. Не залишилась осторонь Краснокутщина і від революційних подій XX століття, революційних змагань, лихоліть світових воєн. Спустошувальними хвилями через район прокотилися доба воєнного комунізму, колективізація, голодомор, сталінські репресії. В цей час знищено цвіт місцевого селянства.
Мирна праця була перервана на світанку 22 червня 1941 року. Війська фашистської Німеччини віроломно напали на Радянський Союз. З перших днів лихоліття тисячі краснокутців пішли захищати Вітчизну. В районі створився партизанський загін. У лавах Червоної Армії боролись проти гітлерівських загарбників близько 10 тис. мешканців району. Чимало жителів Краснокутська віддали життя боротьбі за свободу Батьківщини.
В жовтня 1941 року Краснокутська земля стала ареною жорстоких боїв: у цей час радянські війська залишили Краснокутщину. Але його жителі не скорилися загарбникам. Вони саботували розпорядження окупантів, ухилялися від роботи на них. Почали діяти партизанські загони Т.С. Милюхи, С.О. Либи, Д.І. Копьонкіна, І. Кулешова розгорнули боротьбу підпільники.
Радянські війська повністю визволили від фашистів Краснокутський район у серпні - вересні 1943 року. 11 серпня 1943року остаточно був визволений Краснокутськ.
За визволення району від німецько - фашистських загарбників загинуло більше 5600 радянських воїнів. Вони поховані в 40 братських могилах. 20 воїнам військових частин , які брали участь у боях за визволення району і особливо відзначились було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. їх пам'ять увічнена - встановлені пам'ятні стели, іменами героїв були названі поля, школи, вулиці.
Понад три тисячі краснокутців, які боролися в лавах Радянської Армії проти фашистів були удостоєні державних нагород, 9 з них – звання Героя Радянського Союзу: Бабаченко Федір Захарович, Варава Борис Семенович, Войцехович Василь Олександрович, Діброва Кирило Селіверстович, Микола Іванович Охтирченко, Железний Спартак Оксентійович, Катрич Олексій Миколайович, Китченко Павло Семенович, Нестеренко Іван Максимович.
Багато жителів Краснокутщини віддали своє життя за свободу Батьківщини, не повернулось з війни понад 7 тисяч краснокутчан.
Славиться Краснокуктщина своїми земляками, які залишили значний слід у культурі, науці, мистецтві: уславлений кобзар, народний артист України Іван Кучугура - Кучеренко, народна артистка України Людмила Бондаренко, український письменник Юрій Георгійович Герасименко, письменник Микола Олександрович Дашкієв, поети - Іван Малиш, Іван Нехода, письменник Микола Кисіль, С.Бабаков, В Столбченко, Л. Покусай, П. Жадан та багато інших. Народився і виріс в Краснокутську народний артист України, лауреат Ленінської премії Чухрай. В Колонтаєві навчався письменник Микола Хвильовий.
Не можна не згадати про Героїв соціалістичної праці Базилевич Наталію та Овсяник Марію, які в післявоєнні роки підіймали з руїн сільське господарство та зробили значний внесок в розвиток народного господарства району.
Уславив рідне селище видатний льотчик-космонавт Левченко Анатолій Семенович – Герой Радянського Союзу, космонавт-дослідник, який здійснив космічний політ на орбітальному комплексі «Союз ТМ-4», брав участь у польоті на станцію «Мир», нагороджений орденом Леніна, медаллю «Золота Зірка».
Історія нашого краю тісно пов'язана з історією Слобожанщини і всіх східноукраїнських земель, у ній багато, як героїчних, так і трагічних сторінок, і дослідження цієї історії далеко не завершене.

 

Архангело Михайлівський храм смт КраснокутськПамятний знак І.Н. Каразіну Краснокутський дендропар смт КраснокутськПокровський храм с ПархомівкаСпівочі тераси с ГороднєСпасо Преображенський храм с Володимирівка